Роль батьків у вихованні дитини

Як відрізнити почуття власної гідності від егоїзму? Свободу від вседозволеності? Розкутість від нахабства? Дуже часто діти плутають ці почуття, переступаючи межу порядності, і, поринаючи у вир власних емоцій та переживань, приносять шкоду собі та людям, які їх оточують.

Хто має пояснити дітям різницю між позитивними відносинами у людському суспільстві і зацикленістю над власним «Я»? Оскільки найперший досвід спілкування приходить до дитини у сім’ї, то саме на дорослих її членів, а найбільше батьків, і лягає обов’язок: на власному прикладі показати і прищепити дитині почуття любові, толерантності, поваги до ближнього. Якщо дитина вбере це з «молоком матері», тобто з перших днів свого життя, то вже у дитячому садку, школі, педагоги зможуть розвинути, закріпити і зміцнити вміння дитини жити в колективі, дружити, поважати інших, не втрачаючи при цьому особистості, а лише вдосконалюючи її.

Якщо ж стався «збій» на самому початку процесу виховання – у родині, тобто батьки з якихось причин не захотіли чи не змогли дати власній дитині достатньо любові, не доклали усіх зусиль до правильного формування характеру та світогляду, то, боюсь, ніякі   навіть найдосвідченіші педагоги не зможуть виправити цієї помилки. Самовпевненість, гордість, егоїзм, нахабство, як іржа роз’їдають душу маленької людини і усі навколо пожинають плоди батьківського недбальства, а, найбільше, самі батьки. Бо немає більшої кари для них, ніж невдячні і погані діти…

Подарунки від Святого Миколая

    

    Наближається день Святого Миколая... День, до якого старанно готуються діти, переконуючи дорослих ( і Миколая), що вони були чемними та слухняними і заслуговують подарунка . Хтось чекає нового смартфона чи планшета, хтось просить солодощів та книг... Але, тим часом, ми забуваємо, що зміст цього свята не в отриманні замовлених подарунків, а у можливості зробити добро людям, які цього потребують найбільше, може, навіть і зовсім незнайомим.
     Давайте спробуємо і всі ми побути у ролі Святого Миколая і долучимось до доброї справи: подаруємо солдатам, які знаходяться у зоні АТО  подушечку, зроблену власноруч. Для цього потрібно зовсім небагато - невеликий шматок цупкої   тканини і  вправність рук. Ця дрібниця дасть змогу нашим захисникам змогу добре відпочити під час сну і відчути нашу з вами любов та підтримку.

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах.

Вечорниці на Андрія

  Узимку, коли завершувалися ро­боти, частішали дівочі та парубочі гуляння. Найчастіше це відбувалося 13 грудня, який  вва­жається днем пам'яті одно­го з дванадцяти апостолів Христових - Андрія Первозванного.

Традиційно в нашій школі  ожили вечорниці в ніч на Андрія:

пісні,  ігри, забави,гуляння. Незабутнє свято відкрило перед гостями, друзями, батьками розум, мудрість,  щедрість нашого народу.

Математична поезія життя

Плюс мінус життя.
Таблиця розмноження.
Квадратний корінь із мрій романтика.
Два пишем, три помічаєм.
Розношена
щоденна
проста
математика.
Душа підіймається до вищої.
Душа обчислює суму площ:
минуле — майбутнє — живі і знищені
правда — поезія — атомний дощ.
Дракон —Атлант — телефон — калина
віра — вірус — мільярди — нулі...
Життя оперує безконечно малими.
Ми всі поодинці — також малі.
Але з усмішки,
з потиску рук,
з брехні, убитої наповал,
історія — найскладніша з наук
обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.
Із найдрібніших зоряних крихт!
Вища математика віку:

З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ
ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ. ‪#‎ЛінаКостенко‬

Притча-розповідь: Секрет щасливого сімейного життя

Чоловік і дружина прожили разом 60 років. Не було у них секретів один від одного, тільки одна таємниця була у дружини. На верхній полиці в її шафі стояла коробка з-під взуття, в яку чоловік ніколи не заглядав. І вже коли ставши дуже старою, дружина злягла, вона вирішила розповісти свій секрет і попросила чоловіка принести коробку. Коли чоловік приніс коробку і відкрив її, всередині він побачив дві дуже гарні в'язані ляльки та пачку грошей, в якій було 25 тисяч.

- Що це? - Запитав здивований чоловік.
- Знаєш, перед нашим весіллям моя улюблена бабуся відкрила мені секрет щасливого сімейного життя. Вона сказала: «Якщо ти розсердишся на чоловіка, то ніколи не сперечайся, а піди і зв'яжи одну ляльку.»
На очі чоловіка навернулися сльози, адже в коробці було всього дві ляльки. Тоді він запитав:

- А що ж це за гроші? Адже ти не відкладала їх з тих грошей, що ми витрачали на господарство?

- Я накопичила їх, продаючи ляльки...

Не будьмо байдужими

Пам'ятаймо, щоб не повторилося...

Всеукраїнська акція “Запали свічку”

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки.
Цього року 28 листопада 2015 року о 16 годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.
Опісля біля могил і меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях власних осель українці запалюють свічки і лампадки.
О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.

        Школа... Місце, де кожна людина проводить велику частину свого життя. Як хочеться, щоб ці роки були приємними, веселими і незабутніми! Від чого ж це залежить? Від нас з вами: батьків, вчителів, самих дітей і просто небайдужих людей.

        Можна скільки завгодно нарікати на важкий час, владу і несприятливі обставини - це нічого не змінить. Ніж жалітися на темряву, краще запалити хоча б одну свічку...
Я намагаюсь запалити вогонь, який зігріє дитячу душу і зробить її перебування у школі щасливим. Знищує темряву щира усмішка, співчуття, дружба, спільні справи  і мрії. 

        Якщо ви читаєте цей блог, то ви - відкрита, щира і готова до навчання людина. 

Я готова поділтися з вами усім, що знаю і вмію, але, водночас, я рада навчитися у вас всьому найкращому, що вмієте і знаєте ви. 

 Тож давайте вчитися разом)))