Роль батьків у вихованні дитини

Як відрізнити почуття власної гідності від егоїзму? Свободу від вседозволеності? Розкутість від нахабства? Дуже часто діти плутають ці почуття, переступаючи межу порядності, і, поринаючи у вир власних емоцій та переживань, приносять шкоду собі та людям, які їх оточують.

Хто має пояснити дітям різницю між позитивними відносинами у людському суспільстві і зацикленістю над власним «Я»? Оскільки найперший досвід спілкування приходить до дитини у сім’ї, то саме на дорослих її членів, а найбільше батьків, і лягає обов’язок: на власному прикладі показати і прищепити дитині почуття любові, толерантності, поваги до ближнього. Якщо дитина вбере це з «молоком матері», тобто з перших днів свого життя, то вже у дитячому садку, школі, педагоги зможуть розвинути, закріпити і зміцнити вміння дитини жити в колективі, дружити, поважати інших, не втрачаючи при цьому особистості, а лише вдосконалюючи її.

Якщо ж стався «збій» на самому початку процесу виховання – у родині, тобто батьки з якихось причин не захотіли чи не змогли дати власній дитині достатньо любові, не доклали усіх зусиль до правильного формування характеру та світогляду, то, боюсь, ніякі   навіть найдосвідченіші педагоги не зможуть виправити цієї помилки. Самовпевненість, гордість, егоїзм, нахабство, як іржа роз’їдають душу маленької людини і усі навколо пожинають плоди батьківського недбальства, а, найбільше, самі батьки. Бо немає більшої кари для них, ніж невдячні і погані діти…